Інститут тваринництва

У 1934 році в Інституті було створено лабораторію вівчарства шляхом приєднання зональної (Петровської) станції вівчарства. Протягом 80–90 рр. минулого століття лабораторія входила до складу відділу дрібного тваринництва і конярства разом з лабораторіями конярства, хутрового звірівництва і кролівництва. З 2000 по 2018 рік лабораторія була самостійним структурним підрозділом Інституту тваринництва НААН, а з 2018 року - як групу технологій виробництва продукції вівчарства включено до новоствореного комплексного відділу селекційно-технологічних досліджень у дрібному тваринництві та конярстві.

Співробітниками лабораторії отримано 8 авторських свідоцтв на селекційні досягнення і 9 патентів на винаходи та корисні моделі, видано понад 50 методичних рекомендацій і публікацій з питань розвитку галузі вівчарства в Україні за останні 10 років.

 Напрями роботи:

– розробка і впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, пов’язаного з інтенсифікацією галузі, удосконаленням організації праці і технології виробництва продукції вівчарства і козівництва;
– розробка економічно ефективних, енергозберігаючих технологій годівлі, утримання, відтворення овець, які забезпечують високорентабельне виробництво вовни та баранини;
– розробка методів поліпшення сучасних і створення нових порід і типів овець і кіз;
– розробка системи інтенсифікації селекційного процесу за використання вдосконалених методів розведення і біотехнології;
– формування біорізноманіття порід в напрямі зростання чисельності скоростиглих м’ясо-вовнових і м’ясних порід овець, підвищення їх продуктивності і поліпшення якості продукції;
– розробка програм і селекційних планів для племінних господарств;
– розробка методичних аспектів збереження генофонду овець;
– створення автоматизованої бази даних племінних овець.

Крім проведення наукових досліджень, група виконує функції аналітичної лабораторії з оцінки якості вовни і селекційного центру з вівчарства, здійснює розробку технічних умов і державних стандартів на технологічні процеси і продукцію вівчарства та козівництва.

Розроблено, впроваджено та пропонується виробництву:

• параметри спеціалізованих господарств різних типорозмірів і вдосконалену галузеву структуру їх виробництва;
• раціональну систему організації годівлі, утримання і відтворення; прийоми поліпшення продукції вівчарства; прогресивні форми організації та оплати праці;
• створено 12 нових ліній, 2 заводських і внутрішньопородних типів овець в породі прекос. Генофондні стада-резервати аборигенних сокільської смушкової і романівської порід; породи імпортної селекції – австралійський полварс;
• нову селекційну структуру породи, схеми створення овець з вовною в типі корідель;
• експериментальний проект вівчарських ферм на 5–10 тис. голів овець;
• новий спосіб утримання овець в період спарювання;
• спосіб формування селекційного ядра маток в племзаводах;
• спосіб формування технологічних груп вівцематок у період ягніння;
• методи оцінки показників інтенсивності росту і плодючості овець харківського внутрішньопородного типу породи прекос;
• методи однорідного підбору сокільських овець бажаного середньо-сірого забарвлення вовни;
• методи оцінки і селекції тварин в ізольованих малих стадах-резерватах;
• технологічні прийоми випасання овець на посівах озимих культур і кукурудзи в піздньоосінній період з продовженим терміном пасовищного утримання.

   Баран породи мериноландшаф       Баран латвійської темноголової породи

   Баран породи придніпровська м’ясна        Баран породи суфольк
  

 Нові породи і типи овець

Аналітика галузі

• Поголів'я овець та кіз
• Виробництво м'яса
• Виробництво вовни